Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії з перерахунку та виплати доплати до пенсії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправними дії управління ПФУ та зобов'язати його провести їм перерахунок та виплату доплати до пенсії згідно зі статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції,що була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 796-ХІІ).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачі послалися на те, що вони мають статус осіб, які постійно проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, віднесені до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та, відповідно, мають право на призначення і виплату доплати до пенсії у порядку, передбаченому статтею 39 Закону № 796-ХІІ за проживання на території радіоактивного забруднення, відповідно до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період, починаючи з 24 березня 2011 року.

Як установили суди попередніх інстанцій, позивачі постійно проживають в зоні посиленого радіологічного контролю (м. Корюківка Чернігівської області) та віднесені до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивачі звернулися до управління ПФУ з вимогою здійснити їм перерахунок та виплатити доплату до пенсії на підставі положень статті 39 Закону № 796-ХІІ, однак відповідач відмовив у задоволенні вказаної вимоги, оскільки, на думку суб'єкта владних повноважень, м. Корюківка Чернігівської області не належить до населених пунктів, у яких з 1 квітня 1991 року оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами. Вказана доплата позивачам не виплачувалась.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 помер. Він перебував на обліку в управлінні ПФУ та отримував пенсію за віком. ОСОБА_2 продовжує перебувати на обліку в управлінні ПФУ та отримувати пенсію за віком.

Корюківський районний суд Чернігівської області постановою від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовив, виходячи з того, що м. Корюківка Чернігівської області не належить до населених пунктів, жителі яких отримують підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні також зазначив, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 106) затверджено перелік населених пунктів, в яких з 1 квітня 1991 року оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами (додаток № 3). Зазначений перелік є вичерпним. Водночас у пункті 4 додатка № 3 до постанови № 106 м. Корюківка Чернігівської області не міститься.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 березня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, позовні вимоги задовольнив.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та задовольняючи позов, касаційний суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-ХІІ громадянам, які працюють на територіях посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою статті 39 вказаного Закону. Місто Корюківка Чернігівської області належить до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та міститься в додатку № 1 до постанови № 106, а саме у розділі 4 цього додатка «Зона посиленого радіоекологічного контролю».

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач наявність права позивача на отримання доплати до пенсії безпідставно поставив у залежність від факту отримання доплати як працюючим громадянином у м. Корюківка, водночас додаток № 3 до постанови № 106 містить перелік населених пунктів, проживання в яких дає право громадянам на здійснення оплати праці у спеціальному порядку. Тоді як право на підвищення пенсії виникає у кожного з непрацюючих пенсіонерів, що проживають на території, віднесеній до зони радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1 до вказаної постанови.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 39 Закону № 796-ХІІ.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права заявник надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 та 25 лютого, 5, 6, 20 та 27 березня, 10 квітня 2014 року (справи №№ К/800/15008/13, К/9991/18786/11, К/800/65516/13, К/9991/44393/12, К/800/59560, К/9991/39880/12, К/800/15588/13 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року.

Так, у справі, що розглядається, суди встановили, що відповідач наявність права позивача на отримання доплати до пенсії безпідставно поставив у залежність від факту отримання доплати як громадянином, що працює у м. Корюківка Чернігівської області (додаток № 3 до постанови № 106 містить перелік населених пунктів, у яких оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифами і посадовими окладами), тоді як право на підвищення пенсії виникає у кожного з непрацюючих пенсіонерів, що проживають на території, віднесеній до зони радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1 до вказаної постанови.

У справах, на рішення в яких заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, суди встановили, що відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ непрацюючі пенсіонери, що проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, мають право отримувати доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Стосовно посилання заявника на Закон України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким встановлено розміри доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення, то при розгляді справи, про перегляд рішення у якій подано заяву, вказаний Закон не застосовувався, а суд касаційної інстанції, постановивши рішення про зобов'язання управління ПФУ призначити відповідну доплату до пенсії позивача, не встановив розміру такої доплати.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у Корюківському районі Чернігівської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький